3. |
Загородня А. А. Соціально-антропологічні ідеї освіти і виховання в науковому осмисленні феноменологів [Електронний ресурс] / А. А. Загородня, І. А. Середіна // Наукові записки Малої академії наук України. - 2022. - № 2. - С. 37-43. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/snjasu_2022_2_7 Проаналізовано процес становлення та реалізації соціально-антропологічних ідей освіти і виховання другої половини XIX ст. - 1917 р. Розкрито сутнісні характеристики поняття "педагогічна антропологія". Виокремлено мету, окреслено завдання освіти і виховання в площині педагогічної антропології, які полягають у: встановленні обумовлених взаємозв'язків між різноманітними аспектами людинознавства, визначенні умов соціалізації людини та сутнісних характеристик взаємодії в контексті "людина - людина" в межах різних соціальних та вікових груп, розкритті закономірностей, шляхів, форм та методів організації гуманістично-орієнтованого освітнього процесу, розкритті сутності людини як суб'єкта й об'єкта виховання. Розкрито сутність антропологічного підходу, який дає змогу проаналізувати еволюцію взаємодії людини, природи, суспільства в історичному, соціальному, біологічному контексті. Окреслено сутнісні характеристики концептуальних положень соціально-антропологічних ідей освіти і виховання другої половини XIX ст. - 1917 р., як от: синтетична, природничо-наукова, соціологічна, досвідна, філософська, теологічна. Виокремлено систему принципів, на яких будувалася тогочасна освіта і виховання (антропологічний, онтологічний, єдності загального, особливого й одиничного в пізнанні людини, самопізнання, діалогізму, свободи самовираження, амбівалентності, цілісності й унікальності людини). Акцентовано увагу на тому, що сутність освіти і виховання грунтується на соціально-антропологічних засадах, як-от: відповідність виховання природним якостям особистості, цілісність та суперечливість характеру виховного процесу, особистість як суб'єкт і об'єкт виховного впливу. Доведено, що соціальна антропологія постала як науковий напрям, який претендує на формування нової пояснювальної моделі сучасних соціокультурних процесів у кардинально змінених реаліях, пов'язаних зі структурно-соціальними змінами глобального порядку.
|